У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” до ОСОБА_1, Державної виконавчої служби в Київському районі м. Харкова, третя особа Відкрите акціонерне товариство “Ольга”, про звільнення майна з-під арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2007 року Акціонерний комерційний банк “Правекс-Банк” (далі - АКБ “Правекс-Банк”) звернувся до суду з названим позовом.
Позивач зазначав, що 18 серпня 2005 року між ним і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким останньому надано кредит у сумі 15390 доларів США строком до 18 серпня 2010 року для придбання транспортного засобу. На забезпечення цього договору між ними в той же день укладено договір застави, за яким ОСОБА_1 передав йому в заставу рухоме майно - автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2005 року випуску.
У листопаді 2006 року він отримав листа від Державної виконавчої служби в Київському районі м. Харкова, в якому повідомлялося про накладення арешту й заборону на відчуження автомобіля CHEVROLET LACETTI, який є предметом застави, у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду про стягнення з підприємця ОСОБА_1. боргу на користь Відкритого акціонерного товариства "Ольга".
Посилаючись на зазначене та вважаючи своє право на заставлене майно порушеним, АКБ "Правекс-Банк" просив суд звільнити спірний автомобіль CHEVROLET LACETTI, що є предметом застави, з-під арешту, а також скасувати постанову державного виконавця, якою був накладений цей арешт.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2007 року позов задоволено: скасовано постанову Державної виконавчої служби в Київському районі м. Харкова від 13 вересня 2006 року про накладення арешту на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, що належить ОСОБА_1, та звільнено цей автомобіль з-під арешту.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2007 року рішення місцевого суду скасовано, а провадження у справі закрито з підстав п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що право заставодержателя на спірний автомобіль підлягає судовому захисту.
Скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що цей спір повинен вирішуватися в порядку господарського, а не цивільного судочинства, оскільки АКБ “Правекс-Банк” не є власником майна, на яке накладено арешт, і не мав права на звернення до суду з цивільним позовом, а виконавче провадження, за яким накладено арешт на спірний автомобіль, відкрито на виконання наказу господарського суду.
Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" роз'яснено, що відповідачами в таких справах суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Частиною 7 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що спори, які виникають у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
При вирішенні справи місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_1 придбав автомобіль CHEVROLET LACETTI в серпні 2005 року за рахунок коштів, отриманих у кредит у АКБ “Правекс-Банк”, на забезпечення якого передав банку придбаний автомобіль у заставу за договором від 18 серпня 2005 року. При цьому ОСОБА_1 діяв як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності.
Державним виконавцем накладено арешт на цей автомобіль у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29 серпня 2006 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. на користь Відкритого акціонерного товариства "Ольга" 10060 грн. основного боргу та інших коштів.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 у правовідносинах із банком діяв як фізична особа й передавав у заставу належне йому майно, місцевий суд відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" правильно визначився з характером спірних правовідносин і вирішив справу по суті в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, в порушення вимог ст. 303 ЦПК України не визначився з характером спірних правовідносин, вийшов за межі заявлених вимог, вирішивши питання з підстав ст. 59 (а не ст. 52) Закону України "Про виконавче провадження", та помилково закрив провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, не виконавши своїх обов'язків, визначених законом.
У зв'язку із цим його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
